ПРАВО ЯК РЕГУЛЯТОР СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН: ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

КОТЕНКО Олег Анатолійович

УДК 340.1

ПРАВО ЯК РЕГУЛЯТОР СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН:
ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
ОНІЩЕНКО Наталія Миколаївна,
доктор юридичних наук,
професор

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. Роль і призначення права в житті суспільства: сутнісні характеристики
1.1 Соціальна регуляція та правове регулювання: коефіцієнт (вимір) ефективності ...............................................................................................
11
1.2 Плюралізм сучасного праворозуміння та дієвість права ................. 33
1.3 Форми, джерела права: дослідження ефективності .......................... 48
1.4 Цінність правового регулювання як явища соціальної дійсності ......................................................................................................
73
Висновки до Розділу 1 ............................................................................... 92

РОЗДІЛ 2. Фактори та умови ефективності правозабезпечення суспільних відносин
2.1 Роль економіки в ґенезі права ............................................................. 96
2.2 Політика і право: взаємовплив у досягненні ефективності ............. 120
2.3 Правова культура і результативність дії права: взаємозумовленість та взаємовідповідність ............................................
142
2.4 Вплив зовнішніх процесів правового розвитку на правове регулювання в національних правових системах ...................................
166
Висновки до Розділу 2 ............................................................................... 189

ВИСНОВКИ .............................................................................................. 193

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................. 200

ВСТУП

Актуальність теми. Одна з визначних якостей права, що іманентно властива цьому явищу соціальної дійсності, полягає в здатності регулювати та упорядковувати суспільні відносини. Таким чином, право виступає фактором і засобом порядку, антиподом сваволі, безладу та регресних проявів.
Значна частина суспільних відносин характеризується суперечливими інтересами їх учасників. Одним із основних способів узгодження суперечливих інтересів суб’єктів суспільних відносин є нормативне регулювання. Суспільство, держава, окремі соціальні прошарки розробляють правила, які передбачають варіанти поведінки у тому чи іншому випадку, засоби для того, щоб досягти поставленої мети і водночас не порушити прав та інтересів інших людей і їх об’єднань. Слід зберегти певний розумний баланс різних соціальних регуляторів в суспільстві.
Проте слід усвідомлювати, що серед багатьох ціннісних характеристик права, здатність саме до ефективного регулювання є однією із потенційних можливостей та реалізованих, втілених у життя якостей, що суттєво відрізняють його від усіх інших соціальних регулятивних засобів. На відміну від них право передусім залежить від розвитку економічних відносин, стану політики і рівня правової культури в суспільстві.
Саме регулятивна сила права на певному етапі суспільно-правового розвитку свідчить про ефективність правового регулювання, що, у свою чергу, віддзеркалює дієвість права, його досконалість з огляду на впорядкованість, унормованість та перспективний розвиток суспільного життя. Право – це форма свободи в реальних суспільних відносинах.
Люди, взаємодіючи між собою, вступають у різні суспільні відносини. Лише деякі з них як соціально значущі вимагають правової регламентації. Зазнавши владного юридичного впливу, ці суспільні відносини набувають правової форми, стають правовідносинами.
Оскільки реалізація норм права означає втілення в них загальних правил поведінки і велінь щодо регулювання суспільних відносин, останні є єдиним «каналом» правореалізації в нашому суспільстві.
Право є важливим фактором прогресу, джерелом відновлення суспільства відповідно до історичного розвитку. Відображаючи і закріплюючи нові прогресивні тенденції в суспільстві, право сприяє його становленню, підвищенню ролі й значення, забезпечує його існування та розвиток за допомогою державної підтримки, і тим самим стимулює розвиток суспільства в прогресивному напрямі. Забороняючи застарілі форми соціального життя і водночас виключаючи їх із соціальної дійсності, право ліквідує перепони для розвитку нового, створює для цього сприятливі умови. Розгляд права в аспекті його дії висвітлює головну якість права – здатність реально впливати на діяльність і поведінку людей, а через це – сприяти прогресивним змінам у суспільстві, запроваджуючи цивілізовані взаємовідносини людей та соціальну злагоду.
Вагомий внесок у дослідження ефективності права, його регулятивної здатності внесли філософські праці Г. Гегеля, І. Канта, Г. Кельзена, Г.Плеханова, Л. Фейєрбаха та ін. Проблеми розвитку права в сучасних умовах трансформаційних перетворень досліджували відомі вчені. Зокрема, українські: В. Бабкін, В. Дудченко, С. Гусарєв, А. Заєць, О. Зайчук, А. Козловський, М. Козюбра, А. Колодій, О. Копиленко, Л. Луць, Ю. Оборотов, Н. Оніщенко, Н. Пархоменко, О. Петришин, В. Погорілко, П. Рабінович, В. Селіванов, О. Скакун, Т. Тарахонич, О. Тихомиров, О. Фатхутдінова, Ю. Шемшученко, О. Ющик та ін. Окремі питання зазначеної проблематики досліджували: Т.Дідич, О.Котюк, О.Львова, Л.Макаренко та ін. Серед російських науковців ця проблема була предметом розгляду: С. Алексєєва, В. Бабаєва, М. Байтіна, С. Зівса, Д. Керімова, М. Коркунова, В. Лазарєва, Р. Лівшиця, О. Малька, М. Марченка, М. Матузова, К. Неволіна, В. Нерсесянца, В. Оксамитного, І. Покровського, Р. Ромашова, А. Саїдова, Ю. Тихомирова, Л. Тіунової, Ю. Тихонравова, Р. Тополевського, Є. Трубецького, В. Хвостова, Л. Явича та ін. Цікаві погляди щодо функціонального призначення права висловлювали представники західної юридичної науки, зокрема Р. Давид, Ж. Карбоньє, Х. Кьотц, Л. Фрідмен, К. Цвайгерт та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планових наукових досліджень відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України у контексті тем: «Проблеми праворозуміння та реалізації права в умовах демократичного розвитку» (номер державної реєстрації 0110U003731), «Принцип рівності у праві: теорія і практика» (номер державної реєстрації РК0112U007119).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження теоретичних питань пов’язаних з ефективністю права як найбільш дієвого регулятора суспільних відносин. Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких основних завдань:
проаналізувати сутність права стосовно сучасних перспективних реалій як ефективного засобу регламентації життєдіяльності особистості;
дослідити роль і значення кожного соціального регулятора в певних координатах часу і простору, наголошуючи на необхідності збереження певного «розумного» балансу різних соціальних регуляторів даного суспільства;
висвітлити взаємозв’язок теоретичної моделі праворозуміння, що панує в певному суспільстві, з обґрунтуванням практичної доцільності (саме для даного суспільства) функціональної ролі права як регулятора суспільних відносин;
розглянути джерела права як характеристики цивілізованого розвитку, опосередкування ефективності правового регулювання різними факторами, у тому числі наявної системи джерел права в романо-германській та англосаксонській правових системах;
обґрунтувати, що однією з пріоритетних ознак сучасного правового розвитку є ступінь удосконалення регулювання суспільних відносин, досягнутий рівень регулюючої дії права;
здійснити теоретико-правовий аналіз ефективності правового регулювання залежно від «внутрішніх» факторів впливу: економіки, політики, правової культури;
обґрунтувати необхідність процедур імплементації, адаптації, уніфікації національного законодавства як «зовнішніх» факторів правового розвитку;
охарактеризувати процеси правової акультурації та правової інтерференції як своєрідних орієнтирів і правил правового регулювання.
Об’єктом дослідження є право як соціальне явище.
Предметом дослідження є теоретичні питання пов’язані з ефективністю права як регулятора суспільних відносин.
Методи дослідження. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів у дисертації використано низку філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження застосовано такі методи:
діалектичний метод пізнання (за його допомогою відбулося дослідження та обґрунтування основних понять, використаних у роботі, та вивчення соціально-правових явищ у контексті їх виникнення, функціонування та розвитку);
метод функціонального аналізу (надав змогу сформулювати уявлення про сучасне право та визначити його місце в системі соціального регулювання);
порівняльно-правовий метод (використання цього методу сприяло дослідженню таких правових понять, як «джерело права» і «форма права»);
історико-правовий метод пізнання (за його допомогою було досліджено еволюцію права в умовах глобалізаційних процесів);
системний метод і принцип об’єктивності (за його допомогою відбулося дослідження правових перетворень сучасних правових систем в умовах інтеграції та глобалізації).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших комплексних теоретичних досліджень ефективності права як регулятора суспільних відносин. У межах проведеного дослідження одержано результати, які містять елементи наукової новизни:
уперше:
систематизовані уявлення про те, що право як багатоаспектна й різноманітна сфера буття людини виникло, розвивається і функціонує в результаті комплексу факторів: внутрішніх (розвитку економіки – як результат вдосконалення соціальної політики; досягнутого рівня політичних відносин – як відображення політичної активності громадян; реального стану правової культури, настанови якої набувають характеру внутрішніх переконань індивіда, що стимулюють певну бажану для суспільства поведінку) і зовнішніх (правової акультурації, правової інтерференції, гармонізації законодавства, імплементації та уніфікації законодавства);
запропоноване авторське визначення категорії «ефективність правового регулювання» - очікуваний результат від впровадження правореалізаційних форм в усіх сферах життєдіяльності людини, що потребують правової регламентації;
удосконалено:
поняття процесу правового регулювання, що пов’язаний з: 1) наявністю необхідної правової норми у відповідному правовому масиві; 2) раціональним безперешкодним її застосуванням;
уявлення про право як найбільш дієвого регулятора суспільних відносин у контексті хронологічних, темпорально-просторових вимірів ефективності інших соціальних регуляторів (звичаєвих норм, канонічних норм, норм моралі тощо);
характеристику критеріїв і форм взаємозумовленості права і економіки, особливостей їх взаємовпливу, меж державного втручання в економіку відповідно до теорії «лібералізму і вільного ринкового господарства» (Ф. Хаєк, М. Фрідман, Дж. Хікс), «інституціоналізму» (Т. Веблен, Дж. Комманс, Дж. Гелбрейт) та «регульованого капіталізму» (Р. Харрод, Дж. Кейнс);
наукові погляди щодо національного правового розвитку, безпосередньо пов’язані з інтеграційними проблемами, глобалізаційними зрушеннями, трансформаційними процесами, під впливом яких саме національне право зазнає впливу зовнішніх факторів світового розвитку, що стимулює процедури імплементації й адаптації законодавства, пов’язані з ними уніфікаційні процеси; особливе значення в аналізі факторів зовнішнього впливу в цьому контексті належить явищам правової акультурації та правової інтерференції;
набули подальшого розвитку:
уявлення про безпосередній вплив політичної сфери на правову. Саме політичний фактор активно впливає на формування правової свідомості, правової культури, правового виховання, а від рівня названих елементів залежить ефективність наявної в державі правової системи в цілому;
порівняльна характеристика «регулятивних властивостей» окремих джерел права в національних правових системах на прикладі романо-германської та англосаксонської;
система доктринальних поглядів на правову культуру як якісний стан правового життя особи чи суспільства в певних темпоральних вимірах, що характеризується досягнутим рівнем розвитку в державі правової свідомості, юридичної науки, системи законодавства, правової освіти, законотворчості, правозастосовної, правоохоронної діяльності, а також ступенем гарантованості основних прав і свобод людини та взаємної відповідальності держави і особи.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки, положення і рекомендації дисертаційної роботи можуть бути використані для подальшого поглибленого та розширеного дослідження загальнотеоретичних і методологічних проблем природи та розвитку важливої юридичної категорії «ефективність права» у контексті регулювання сучасних суспільних відносин.
Окремі положення дисертації можуть бути використані у законодавчій, правореалізаційній діяльності, а також у навчальному процесі при викладанні курсів «Теорія держави і права», «Порівняльне правознавство»; при написанні підручників, посібників, довідкової та методологічної юридичної літератури для студентів юридичних вузів.
Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювалися на засіданні відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.
Окремі результати дисертаційної роботи оприлюднені у доповідях на міжнародних і всеукраїнських конференціях, зокрема: «Законодавство України: проблеми та перспективи» (28 січня – 1 лютого 2010 р., Закарпаття, Міжгірський р-н, с. Верхній Студений, тези опубліковані); «Юридична відповідальність: проблеми теорії та практики» (3 червня 2010 року, м. Київ, тези опубліковані); «Шості юридичні читання» (22-23 квітня 2010 року, м. Київ, тези опубліковані); «Сьомі юридичні читання» (19-20 травня 2011 року, м. Київ, тези опубліковані); «Праворозуміння та правореалізація: від теорії до практики» (7 червня 2011 року, м. Київ, тези опубліковані); «Основоположні принципи права як його ціннісні виміри» (22 травня 2012 року, м. Київ, тези опубліковані).
Крім того, основні результати та висновки, що сформульовані в дисертації, викладено у п’ятьох статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 229 сторінок, з них 30 сторінок – список використаних джерел (307 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Однією з важливих проблем юридичної науки залишається визначення не тільки і не стільки поняття права, скільки його сутності й призначення стосовно сучасних перспективних реалій. Від розв’язання цієї методологічної проблеми багато в чому залежить вектор розвитку всієї правової системи та означення завдань у контексті підвищення рівня й ефективного потенціалу права.
Соціальна регуляція, правове регулювання, правовий вплив не є науковими категоріями, що мало або недостатньо досліджені сучасною юридичною наукою. Проте можна з упевненістю констатувати, що питання ефективності (дієвості) виконання соціальними регуляторами своїх найважливіших функцій (регулювання та охорони) досліджені сьогодні не в повному обсязі навіть у статейному викладі. Йдеться саме про «коефіцієнт» ефективності певних соціальних регуляторів, особливо права, у визначених просторово-часових координатах, а також про «сукупні» регулюючі властивості соціальних регуляторів з урахуванням історичних обставин, політичних процесів, розвитку та удосконалення правової джерельної бази.
Безумовно, розвиток соціальних регуляторів пов’язаний безпосередньо з їх ефективною дією в ті чи інші часи. Тому з упевненістю можна констатувати: у певні історичні моменти відміченою була дієвість і ефективність норм архаїчного права, звичаєвого права, релігійних норм, і, навіть, окремих норм правової свідомості (революційної правосвідомості).
Сьогодні, на нашу думку, роль права як ніколи велика, оскільки воно стає не тільки засобом управління, а й системою основних прав і свобод людини та громадянина а отже, ефективним засобом регламентації життєдіяльності особистості, гарантом і надійною «фортецею», захисником і незмінним партнером по забезпеченню прав, свобод та законних інтересів особи.
У такий спосіб хочемо зазначити, що серед різних ракурсів дослідження проблем типів (видів) праворозуміння існує пряма залежність того чи іншого виду, що домінує в певних часово-просторових вимірах, від історичних, політичних і соціальних умов, що забезпечують саме ефективну праворегулюючу дію. На сьогодні в юридичній літературі це питання майже не досліджувалося. Ми маємо на увазі, що поділ та виокремлення природно-правового, позитивістського, соціологічного, інтегративного типів праворозуміння є не тільки і не стільки теоретичними моделями, що існують у правовій площині певної соціальної спільноти, скільки теоретичним обґрунтуванням практичної доцільності (саме для даного суспільства) функціональної ролі найбільш дієвого регулятора суспільних відносин. Так, ілюстративно можна підтвердити, що на зламі правових порядків, утвердження нових принципів правового регулювання у 17–18 роках ХХ ст., в нашій державі неминуче панівним типом праворозуміння стає позитивізм. З плином часу, утвердженням і розвитком принципу верховенства права, розглядом прав і свобод людини як основних соціальних цінностей, безумовно, пріоритетне місце займає природно-правове праворозуміння. У такий спосіб хочемо констатувати і наголосити, що ефективність правового регулювання в певних соціальних координатах безпосередньо впливає на домінуючий у суспільстві тип праворозуміння.
Зрозуміло, що право для того, щоб здійснювати своє функціональне призначення – регулювання та охорону суспільних відносин, повинно одержати якість зовнішнього виразу або зовнішньої об’єктивації.
В юридичній літературі досить ґрунтовно досліджені форми, джерела зовнішнього існування права. Саме джерела права можуть надати об’єктивну характеристику ефективності праворегулюючого процесу в певних часових та просторових координатах. Саме джерела, форми права є до певної міри відтворенням, показником хронологічного цивілізованого правового розвитку.
Отже, хочемо зазначити, що ефективність правового регулювання опосередкована різними формами, джерелами права в романо-германській та англосаксонській правових системах, визначалася відповідно до їх дії протягом правового розвитку відповідно до різних координат часу і простору. З упевненістю можемо стверджувати, що відповідну прогресивну роль для розвитку романо-германської правової системи відіграли правові звичаї (до речі, ця форма відображена, закріплена законодавством і сьогодні, наприклад, регламентація святкових днів у Кодексі законів про працю України). Відповідне регулююче «навантаження» покладалося на канонічні норми, що закріплювали суспільні відносини тощо. Водночас є беззаперечним, що на сьогодні найбільш «дієвим» джерелом права є нормативно-правовий акт: має швидко доходити до адресата, дає змогу оперативно вносити зміни і доповнення до чинного законодавства, найкраще підлягає систематизації (кодифікації). Утім, хочемо зазначити, що ефективне правове регулювання повинно оперувати й іншими джерелами права, такими, як нормативно-правовий договір, судова практика, міжнародні звичаї.
Система загального права, безумовно, визначена основним джерелом права – правовим прецедентом. Проте сьогодні певного значення в цій правовій сім’ї (для ефективного правового регулювання) набуває, безумовно, статутне законодавство (закон).
Дія права, його ефективний потенціал – це визначений «зріз» права, в деякому розумінні – функціональна правова система. Вона відображає буття права на різних рівнях: застосовується до окремої особи, соціальних груп, суспільства в цілому.
З дією права пов’язані сутність і вияв цінності права, досягнута або не реалізована мета правового регулювання в тому чи іншому суспільстві, державі, ступінь гарантованості прав і свобод людини і громадянина.
Не викликає сумніву теза про те, що ціннісний вияв правового регулювання – це ознака стабільного суспільного розвитку. Досягнутий рівень регулюючої дії права є ознакою сталого (стабільного) розвитку економічних, політичних, соціальних відносин. Саме регулятивна функція права, що характеризується більшою або меншою досконалістю, є «компасом», що визначає реалії правового сьогодення і прогностичну здатність існуючого правового масиву в майбутньому.
Хотілося б наголосити, що ефективністю правового регулювання, на наш погляд, є очікуваний результат від впровадження правореалізаційних форм у всіх сферах життєдіяльності людини, що потребують правової регламентації. Отже, процес ефективного правового регулювання пов’язаний з: 1) наявністю необхідної правової норми у відповідному правовому масиві; 2) раціональним, безперешкодним її застосуванням.
Розгляд права в аспекті його ефективності та результативної дії висвітлює головну якість права – здатність справляти реальний вплив на діяльність і поведінку людей, а через це – сприяти прогресивним змінам у суспільстві, запроваджуючи цивілізовані взаємовідносини людей та соціальне партнерство. У такий спосіб зрозуміло, що реальне життя права залежить від багатьох факторів.
Проте серед цих факторів найважливіше місце посідають внутрішні: розвиток економіки і як результат – удосконалення соціальної політики; досягнутий рівень політичних відносин – як відображення політичної активності громадян; реальний стан правової культури, настанови якої набувають характеру внутрішніх переконань індивіда, що стимулюють певну, бажану для суспільства поведінку.
Ми вважаємо, що при аналізі проблем співвідношення права і економіки в різних соціальних системах доцільним є шлях їх класифікації та дослідження залежно від розвитку або відсутності структур ринкової економіки.
Відповідно до цього критерію соціальні системи можна поділяти на такі три групи: 1) з ринковою економікою; 2) з плановою, адміністративно-командною економікою (або системи, в яких повністю або майже повністю відсутні елементи ринкової економіки); 3) зі змішаною економікою.
Особливості взаємовпливу права та економіки, межі державно-правового втручання в економіку в рамках першої групи соціальних систем представлені теоріями: теорія «лібералізму і вільного ринкового господарства», «інституціоналізму» та «регульованого капіталізму».
Тривалий час домінують два основних напрями: інституціоналізм і неоінституціоналізм. Представники інституціонального напряму в дослідженнях йдуть від права та політики до економіки, намагаючись використовувати при аналізі проблем сучасної економічної теорії методи інших наук про суспільство. Неоінституціоналісти, навпаки, вивчають політичні, правові та інші проблеми із застосуванням методів сучасної економічної теорії.
Соціальна система з адміністративно-командною економікою походить від того, що співвідношення права, політики і економіки виглядають так: право є концентроване вираження політики, політика – концентрований вираз економіки.
Соціальні системи зі змішаною економікою набули поширення у середині XX ст. На сьогодні, мабуть, у жодній країні світу немає економіки в класичному ринковому варіанті або повної відсутності ринкових відносин. При цьому співвідношення права і економіки можна визначити так: право, враховуючи об’єктивні закони економіки, «прагне» за допомогою нормативних настанов відновити соціальну та економічну справедливість у суспільстві. Метою правового регулювання є гідне існування всіх членів суспільства. Право – це засіб досягнення соціального компромісу. Динамічний розвиток економічних відносин впливає на зміни правової бази.
Слід зазначити також, що форми і характер взаємовпливу економіки на право можуть бути позитивними і негативними; економіка може стимулювати, підтримувати ефективний правовий розвиток, але може і гальмувати його аж до руйнування. Проведені нами дослідження соціальної системи свідчать, що не можна раз і назавжди обрати одну модель взаємодії права й економіки, незважаючи при цьому на мінливі внутрішні й зовнішні фактори.
Прогрес у суспільних відносинах загалом і у правових зокрема, безумовно, пов’язаний із ефективністю здійснення політики (яку Арістотель вважав мистецтвом управління державою) та реалізацією політичних відносин. Політична сфера безпосередньо впливає на правову. Суть політики багато в чому характеризують методи її здійснення, арсенал і природа яких вельми різні. Крім цивілізованих загальноприйнятих, традиційних у ній використовуються популізм, правова демагогія, лобізм кланових інтересів, що одержує вираз у прийнятті і запровадженні норм «тіньового» законодавства.
Таким чином, суспільна необхідність, віддзеркалена в праві, може підмінятися вузькоспрямованою партійною доцільністю. Саме політичний фактор активно впливає на формування правової свідомості, правової культури, правового виховання, а від рівня названих елементів залежить ефективність наявної в державі правової системи в цілому.
Сучасне право – це один з інститутів культури, що визначається її рівнем і характером розвитку. Вплив культури на право і права на культуру, їх взаємозв’язок традиційно розкривається через категорію «правова культура». Правова культура займає важливе місце в процесі створення і функціонування правової системи. Від її рівня залежать процеси демократизації і побудови громадянського суспільства, заснованого на принципах верховенства права, демократизмі, гуманізмі, де вищою цінністю є права, свободи і законні інтереси людини. Рівень правової культури на різних етапах розвитку суспільства був різним. Отже, можна стверджувати, що розвиток правової культури є процесом перманентним, коли кожне нове покоління намагається його вдосконалити. Важливим при цьому є повноцінне й адекватне засвоєння масиву вже накопичених правових знань. Однією з умов ефективної дії права сьогодні є як підвищення рівня правової культури, так і впровадження активних форм протидії деформаціям правового розвитку.
Особливе значення в аналізі факторів зовнішнього впливу на правову культуру належить явищам правової акультурації та інтерференції – загальним нормативним орієнтирам і правилам правового регулювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авакьян С. А. Политические отношения и конституционное регулирование в России: проблемы и перспективы / С. А. Авакьян // Журнал российского права. – 2003. – № 11. – С. 34–54.
2. Аверьянов В. Б. Обновление украинской административно-правовой доктрины на основе принципа верховенства права / В. Б. Аверьянов // Юриспруденция ХХІ века: горизонты развития : очерки / [под ред. Р. А. Ромашова, Н. С. Нижник]. – СПб. : Санкт-Петербург. ун-т МВД России, 2006. – С. 301–319.
3. Акисмова В. Живительная сила традиции / В. Акисмова // Зеркало недели. – 2007. – № 23 (652).
4. Алексеев С. С. Линия права : [монография] / Алексеев С. С. – М. : Статут, 2006. – 461 с.
5. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1989. – 287 с.
6. Алексеев С. С. Теория государства и права : [учебник] / Алексеев С. С. – М. : НОРМА, 1998. – 457 с.
7. Алексеев С. С. Теория права / Алексеев С. С. – М. : БЕК, 1995. – 320 с.
8. Алексеев С. С. Проблемы теории права : курс лекций : в 2 т. / Алексеев С. С. – Свердловск : Изд-во Свердловск. юрид. ин-та, 1972–1973. –
Т. 1. – 1972. – 469 с.
9. Андрусишин Б. І. Державно-церковні відносини: історія, сучасний стан та перспективи розвитку : навч. посібник / Б. І. Антрусишин, В. Д. Бондаренко. – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. – 387 с.
10. Андрушко І. П. Особливості застосування категорії «інтерес» у конституційному праві : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Андрушко І. П. – К., 2012. – 198 с.
11. Аннерс Э. История европейского права / Аннерс Э. ; [пер. со швед.]. – М. : Наука, 1996. – 395 с.
12. Антипина О. Н. Постэкономическая общественная формация: объективная тенденция или теоретическая гипотеза / О. Н. Антипина // Вестник Московского университета. – Серия 6. Экономика. – 1997. – № 2. – С. 108–111.
13. Аринин А. Н. Права и свободы человека и эффективное развитие России / А. Н. Аринин // Общественные науки и современность. – 2002. – № 1. – С. 68–80.
14. Бабкіна О. В. Актуальні проблеми формування демократичної політико-правової культури в сучасному суспільстві / О. В. Бабкіна // Сьомі юридичні читання «Культура і право на початку ХХІ століття» : матеріали Міжнар. наук. конф., (19–20 травня 2011 р.). – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. – С. 30–37.
15. Балаклицький І. І. Демократична трансформація права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / І. І. Балаклицький. – К., 2012. – 16 с.
16. Барабаш Ю. Г. Нариси з конституційного права : [зб. наук. праць] / Барабаш Ю. Г. – Харків : Право, 2012. – 160 с.
17. Бару М. И. Унификация и дифференциация норм трудового права / М. И. Бару // Советское государство и право. – 1971. – № 10. – С. 43–50.
18. Бердяев Н. А. Этическая проблема в свете философского анализа / Н. А. Бердяев // Проблема идеализма / [под ред. П. И. Новгородцева]. – М., 1902. – С. 286–296.
19. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Берман Г. Дж. – М. : Наука, 1994. – 397 с.
20. Бобровник С. В. Правове регулювання суспільних відносин та реалізація права / С. В. Бобровник // Правова держава : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 1996. – Вип. 7. – С. 103–108.
21. Бобровник С. В. Соціальна та юридична ефективність законодавства / С. В. Бобровник, Н. М. Оніщенко // Законодавство: проблеми ефективності. – К. : Наукова думка, 1995. – С. 13-27.
22. Богдановская И. Ю. Закон в английском праве / Богдановская И. Ю. – M. : Наука, 1987. – 143 с.
23. Богініч О. Л. Від праворозуміння до правореалізації: окремі питання теорії / О. Л. Богініч // Альманах права. Праворозуміння та правореалізація: від теорії до практики : наук.-практ. юрид. журнал. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2011. – Вип. 2. – С. 68–71.
24. Борисов Е. Ф. Экономическая теория : [курс лекций для студ. вузов] / Борисов Е. Ф. – М. : О-во «Знание» России, 1996. – 476 с.
25. Бостан Л. М. Історія держави і права зарубіжних країн : навч. посібник / Л. М. Бостан, С. К. Бостан. – К. : Центр навч. літ., 2004. – 672 с.
26. Бошенко С. В. Соотношение понятий «источник» и «форма» права / С. В. Бошенко // Юрист. – 2001. – № 10. – С. 20–27.
27. Брокгауз Ф. А. Иллюстративный энциклопедический словарь. Современная версия / Ф. А. Брокгауз, И. А. Эфрон. – М. : Эксмо, 2009. – 288 с.
28. Быстрицкий Е. О. О чем свидетельствует стратегия, утвержденная Президентом / Е. О. Быстрицкий // Зеркало недели. – 2012. – 31 марта. – № 12 (60). – С. 4.
29. Васильев А. В. Теория государства и права : [курс лекций] / Васильев А. В. – М. : Флинта : МПСИ, 2006. – 200 с.
30. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма / М. Вебер // Вебер М. Избранные произведения. – М. : Просвещение, 1990. – С. 61–106.
31. Веблен Т. Теория праздного класса / Т. Веблен ; [пер. с англ. ; вступ. ст. С. Т. Сорокиной ; общ. ред. В. В. Мотылева]. – М. : Прогресс, 1984. – 367 с.
32. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з додатками і доповненнями) / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 728 с.
33. Венгеров А. Б. Теория государства и права : [учебник] / Венгеров А. Б. – М. : Омега-Л, 2005. – 608 с.
34. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини : в 2 т. / [уклад. Ю. Зайцев, О. Павліченко]. – К. : Фенікс, 2005–2007. –
Т. 1. – 2005. – 686 с.
35. Витченко А. М. Механизм правового регулирования социалистических общественных отношений, его понятие и структура / А. М. Витченко // Вопросы теории государства и права. – Саратов : Изд. Сарат. Юрид. ин-та, 1968. – С. 65–92.
36. Власов В. И. Теория государства и права : учеб. пособие / В. И. Власов, Г. Б. Власова. – [2-е изд.]. – Ростов-на Дону : Феникс, 2012. – 331 с.
37. Волкова О. М. Співвідношення категорій природного та позитивного права: сучасні погляди та концепції / О. М. Волкова // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 4. – С. 59–65.
38. Володин А. Г. Глобализация: истоки, тенденции, перспективы / А. Г. Володин, Г. К. Широков // Полис. – 1999. – № 5. – С. 83–93.
39. Воронова І. В. Правоповага як елемент правової культури / І. В. Воронова // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. праць. – Харків : Право, 2006. – Вип. 12. – С. 142–153.
40. Вступ до теорії правових систем : монографія / [за заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко]. – К. : ТОВ «Вид-во «Юридична думка, 2006. – 432 с.
41. Вышеславцев Б. П. Этика преображенного Эроса. Проблемы Закона и Благодати / Вышеславцев Б. П. – М. : Республика, 1994. – 368 с.
42. Гайдар Е. Экономические реформы и иерархические структуры / Е. Гайдар ; [отв. ред. С. С. Шаталин]. – М. : Наука, 1990. – 219 с.
43. Гамільтон А. Федераліст: коментар до Конституції Сполучених Штатів / Гамільтон А., Медісон Д., Джей Д. ; пер. з англ. – К. : Сфера, 2002. – 542 с.
44. Ганзенко О. О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / О. О. Ганзенко. – К., 2003. – 16 с.
45. Гернфельд Г.-Г. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу / Г.-Г. Гернфельд // Законотворчість. Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом. – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2005. – Вип. 4. – С. 34–38.
46. Головистикова А. Н. Проблемы теории государства и права : учебник / А. Н. Головистикова, Ю. А. Дмитриев. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Эксмо, 2005. – 240 с.
47. Горбатенко В. П. Поняття «пільг» і «привілей» в контексті забезпечення соціальної справедливості / В. П. Горбатенко // Правова держава : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 13. – С. 28–34.
48. Графский В. Г. О значении общей интегральной юриспруденции в условиях плюрализма понятий права и правовых культур / В. Г. Графский // Юриспруденция ХХІ века: горизонты развития : очерки / [под ред. Р. А. Ромашова, Н. С. Нижник]. – СПб. : Санкт-Петербург. ун-т МВД России, 2006. – С. 25–45.
49. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози ; пер. с франц. В. А. Туманова. – M. : Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
50. Даль В. И. Толковый словарь русского языка. Современная версия / Даль В. И. – М. : Эксмо, 2007. – 736 с.
51. Демидов А. И. Мир политических ценностей / А. И. Демидов // Правоведение. – 1997. – № 4. – С. 77–79.
52. Дія права: інтегративний аспект : монографія / [за ред. Н. М. Оніщенко]. – К. : ТОВ «Вид-во «Юридична думка, 2010. – 360 с.
53. Дорогоцінна енциклопедія геніальних афоризмів / [укладач О. В. Зав’язкін]. – Донецьк : ТОВ «ВКФ «БАО», 2010. – 608 с.
54. Дорская А. А. Международно-правовые стандарты и национальное законодательство по защите свободы совести: проблемы ХХІ века / А. А. Дорская // Юриспруденция ХХІ века: горизонты развития : очерки / [под ред. Р. А. Ромашова, Н. С. Нижник]. – СПб. : Изд-во Санкт-Петербург. ун-та МВД России, 2006. – С. 519–534.
55. Дудаш Т. І. Праворозуміння крізь призму герменевтики / Т. І. Дудаш // Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України / [редкол. : П. М. Рабінович (гол. ред.)]. – Серія 1. Дослідження та реферати. – Львів : Край, 2010. – С. 48–64.
56. Еллинек Г. Социально-этическое значение права, неправды и наказаний / Г. Еллинек ; [под ред. А. А. Рождественского ; пер. И. И. Власова]. – [3-е изд., исправ. и доп.]. – М. : Изд. Н. Н. Клочков, 1910. – 148 с.
57. Ершов С. В. Правовые особенности формирования наднациональной власти ЕС в процессе взаимодействия права ЕС и национального права государств-членов : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Ершов С. В. – М., 2003. – 163 с.
58. Журавський В. С. Теоретичні питання систематизації та уніфікації на етапі становлення і розвитку правової системи України / В. С. Журавський // Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / [за заг. ред. В. С. Журавського]. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – С. 151–186.
59. Загальна теорія держави і права / [за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина]. – Харків : Право, 2002. – 524 с.
60. Загальна теорія держави і права : навч. посібник / [за ред. С. Л. Лисенкова]. – К. : Юрисконсульт, 2006. – 355 с.
61. Зайчук О. В. Правова культура українського суспільства: програмні цілі, реальний пошук / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2011. – № 4 (7). – С. 5–9.
62. Ильин А. В. Из истории права : многоуровневый учебник / А. В. Ильин, С. А. Морозова. – [2-е изд., перераб.]. – СПб. : СпецЛит., 2001. – 383 с.
63. Ильин И. А. Путь к очевидности / Ильин И. А. – М. : Республика, 1993. – 431 с.
64. Ильин И. А. Теория государства и права / И. А. Ильин ; [под ред. В. А. Томсинова]. – [2-е изд., доп.]. – М. : Зерцало, 2008. – 550 с.
65. Иноземцев В. Л. Исторические формы товарного хозяйства как этапы прогресса экономической общественной формации / В. Л. Иноземцев // Вестник Московского университета. – Серия 6. Экономика. – 1997. – № 2. – С. 22–50.
66. Исаев И. А. Politica hermetica: скрытые аспекты власти / Исаев И. А. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юристъ, 2003. – 575 с.
67. История экономических учений : учеб. пособие / [под ред. В. Автономова, О. Ананыина, Н. Макашевой]. – М. : Инфра-М, 2002. – 784 с.
68. История экономических учений : учебник. Ч. 2 / [под ред. А. Г. Худокормова]. – М. : Изд-во МГУ, 1994. – 445 с.
69. Інститут юридичної відповідальності у демократичних правових системах : монографія / [за заг. ред. Н. М. Оніщенко]. – К. : ТОВ «Вид-во «Юридична думка, 2009. – 216 с.
70. Історія держави і права зарубіжних країн : навч. посібник. – К. : Вища школа, 2004. – 763 с.
71. Экономическая теория на пороге ХХI века. – Вып. 7: Глобальная экономика / [под ред. Ю. М. Осипова, С. Н. Бабурина, В. Г. Белолипецкого, Е. С. Зотовой]. – М. : Юрист, 2003. – 992 с.
72. Калинин А. Ю. Форма (источник) права как категория в теории права / А. Ю. Калинин, С. А. Комаров // Правоведение. – 2000. – № 6. – С. 3–8.
73. Калинин С. А. Проблемы сущности права на современном этапе [Электронный ресурс] / С. А. Калинин. – Режим доступа :
www.law.bsu.by.
74. Каминская В. И. Правосознание как элемент правовой культуры / В. И. Каминская, А. Р. Ратинов // Правовая культура и вопросы правового воспитания : сборник. – М. : Изд-во Всесоюзного ин-та по изучению причин и разработки мер предупреждения преступности, 1974. – С. 39–68.
75. Кафарський В. І. Політичні партії України: конституційно-правове регулювання організації та діяльності : [монографія] / Кафарський В. І. – К. : Логос, 2008. – 560 с.
76. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег / Дж. Кейнс ; [пер. с англ.]. – М. : Прогресс, 1978. – 498 с.
77. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права : підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2006. – 477 с.
78. Керимов Д. А. Философские проблемы права : [монография] / Керимов Д. А. – М. : Мысль, 1972. – 472 с.
79. Кириченко В. М. Теорія держави і права: модульний курс : навч. посібник / В. М. Кириченко, О. М. Куракін. – К. : Центр навч. літ., 2010. – 264 с.
80. Кистяковский Б. А. В защиту права (интеллигенция и правосознание) / Б. А. Кистяковский // Вехи. Интеллигенция в России : сб. статей (1909–1910 гг.). – М. : Молодая гвардия, 1991. – С. 109–13 .
81. Клейн Н. И. Унификация норм особых условий поставки / Н. И. Клейн // Проблемы совершенствования советского законодательства : Труды ВНИИСЗ. – М.: Изд-во ВНИИСЗ, 1975. – Вып. 2. – С. 85–97.
82. Ключковський Ю. Коментар експертного висновку щодо відповідності національного законодавства України положенням Європейської хартії місцевого самоврядування / Ю. Ключковський // Право України. – 2012. – № 1–2. – С. 273–300.
83. Козловський А. А. Гносеологічні принципи права / А. А. Козловський // Проблеми філософії права. – 2005. – Т. І. – № 1–2. – С. 32–44.
84. Козырев Г. И. Социальное действие, взаимодействие, поведение и социальный контроль / Г. И. Козырев // Социс. – 2005. – № 8. – С. 124–129.
85. Колодій А. М. Принцип права: ґенеза, поняття, класифікація та реалізація / А. М. Колодій // Альманах права. Основоположні принципи права як його ціннісні виміри : наук.-практ. юрид. журнал. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2012. – Вип. 3. – С. 40–44.
86. Колодій А. М. Принципи права України : [монографія] / Колодій А. М. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
87. Комаров С. А. Общая теория государства и права : [учебник] / Комаров С. А. – М. : Юрайт, 1997. – 416 с.
88. Конституция Европейского Союза : договор, устанавливающий Конституцию для Европы (с комментарием) / [отв. ред. Ю. С. Кашкин]. – М. : ИНФРА-М, 2005. – 622 с.
89. Конституция, закон, подзаконный акт / [под ред. Ю. А. Тихомирова]. – М. : Юрид. лит., 1994. – 136 с.
90. Конституційний процес: як розбудити «сплячу красуню»? // Урядовий кур’єр. – 2011. – 8 червня. – № 103. – С. 8–9.
91. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 08 грудня 2004 р. № 2222-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44). – Харків : Фоліо, 2006. – 158 с.
92. Концепція правового забезпечення підзаконної правотворчості Кабінету Міністрів України / [Шемшученко Ю. С., Оніщенко Н. М., Пархоменко Н. М. та ін.]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2011. – 128 с.
93. Копєйчиков В. В. Доктрина правова / В. В. Копєйчиков // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1998–2004. –
Т. 2 : Д–Й. – 1999. – С.275.
94. Копиленко О. Л. Законотворчий процес: стан і шляхи вдосконалення : монографія : у 2 ч. / О. Л. Копиленко, О. В. Богачова; Інститут законодавства Верховної Ради України. – К. : Реферат, 2010. – 696 с.
95. Копиленко О. Л. Міжнародний досвід правового моделювання і його значення для гармонізації законодавства України в аспекті її євроінтеграції / О. Л. Копиленко, Г. О. Мурашин // Законотворчість: проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом : зб. наук.-практ. матеріалів. – К. : ТОВ АТОПОЛінк, 2005. – Вип. 4. – С. 5–9.
96. Коркунов Н. М. Лекции по обшей теории права / Коркунов Н. М. – СПб. : Изд. Юрид. книжного магазина Н. К. Мартынова, 1909. – 354 с.
97. Корнаш Я. Дефицит / Я Корнаш ; [пер. с венг.]. – М. : Наука, 1990. – 608 с.
98. Кресіна І. О. Парламентські вибори в Україні: правові і політичні проблеми : монографія / І. О. Кресіна, Є. В. Перегуда. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 368 с.
99. Кудров В. М. Советская модель экономики: тяжелое наследство / В. М. Кудров // Общественные науки и современность. – 1999. – № 3. – С. 100–113.
100. Кульков В. М. Смешанная экономика (теоретико-методологические аспекты) / В. М. Кульков // Вестник Московского университета. – Серия 6. Экономика. – 1996.– № 5. – С. 25–31.
101. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови / Куньч З. Й. – Тернопіль : Навч. книга – Богдан, 2005. – 848 с.
102. Курс лекцій з питань законотворчості : навч. посібник / [за ред. О. Л. Копиленка, О. В. Богачової]. – К. : МП «Леся», 2011. – 456 с.
103. Лазарев В. В. Теория государства и права : учебник / В. В. Лазарев, С. В. Липень. – М. : Спарк, 1998. – 448 с.
104. Лекції з історії світової та вітчизняної культури : навч. видання / [заг. ред. А. В. Яртися, С. М. Шендрика, С. О. Черепанової]. – Львів : Світ, 1994. – 496 с.
105. Лившиц Р. З. Теория права : [учебник] / Лившиц Р. З. – [2-е изд.]. – М. : БЕК, 2001. – 224 с.
106. Литвин В. Патріотизм на тріскучих фразах не виховаємо / В. Литвин // Віче. – 2011. – № 11 (296). – С. 3.
107. Литвин В. М. Методологічні аспекти історичного пізнання в дослідженні Української держави і права періоду незалежності / В. М. Литвин // Держава і право суверенної України: проблеми теорії і практики : матеріали Наук. конф. до 20-ї річниці незалежності України, 24 червня 2011 р., Київ / за ред. Ю. С. Шемшученка ; упоряд.: В. П. Горбатенко, І. О. Кресіна. – К. : ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2011. – С. 10–20.
108. Лощихін О. М. Економічна функція сучасної держави. Теоретико-правові аспекти : [монографія] / Лощихін О. М. – К. : ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2008. – 368 с.
109. Луць Л. А. Загальна теорія держави і права : [навч.-метод. посібник] (за кредитно-модульною системою) / Луць Л. А. – К. : Атіка, 2007. – 412 с.
110. Луць Л. А. Прецедент правовий / Л. А. Луць, П. М. Рабінович, Г. Г. Шмельова // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1998–2004. –
Т. 5 : П–С. – 2003. – С. 77–78.
111. Львова О. Л. Цінність орієнтації у праві як фактор утвердження принципу верховенства права в Україні / О. Л. Львова // Принцип верховенства права: проблеми теорії а практики : монографія : у 2 кн. / [за заг. ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2008–2008. –
Кн. 1: Верховенство права як принцип правової системи: проблеми теорії / [відп. ред. Н. М. Оніщенко]. – 2008. – С. 102–152.
112. Магазинер Я. М. Избранные труды по общей теории права / Я. М. Магазинер ; [отв. ред. А. К. Кравцов]. – СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юрид. центр Пресс», 2006. – 332 с.
113. Максимов С. Й. Правовая реальность: опыт философского осмысления / Максимов С. Й. – Xарьков : Право, 2002. – 372 с.
114. Макуев Р. Х. Теория государства и права : [учебник] / Макуев Р. Х. – [3-е изд., измен. и доп.]. – М. : Норма : Инфра-М, 2010. – 640 с.
115. Малахов В. П. Теория государства и права : учеб. пособие / Малахов В. П., Горшенева И. А., Иванов А. А. – М. : ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2009. – 159 с.
116. Малько А. В. Современная российская правовая политика и правовая жизнь / А. В. Малько // Правовая политика и правовая жизнь. – 2000. – № 1. – С. 15–27.
117. Малько А. В. Сравнительное правоведение / А. В. Малько, А. Ю. Саломатин. – М. : Норма, 2008. – 352 с.
118. Малько А. В. Теория государства и права в вопросах и ответах / Малько А. В. – М. : Дело, 2011. – 350 с.
119. Малько А. В. Теория государства и права : [учебник] / Малько А. В. – М. : Юристъ, 2007. – 309 с.
120. Малько А. В. Теория государства и права. Элементарный курс : учеб. пособие / Малько А. В., Нырков В. В., Шундиков К. В. – [4-е изд.]. – М. : Кнорус, 2012. – 240 с.
121. Мальцев Г. В. Понимание права: подходы и проблемы / Г. В. Мальцев // Право и образование. – 2000. – № 3. – С. 77–87.
122. Мамутов В. К. Экономика и право : [сб. науч. трудов] / Мамутов В. К. – К. : Юринком Интер, 2003. – 544 с.
123. Марченко М. Н. Проблемы общей теории государства и права : [учебник] : в 2 т. / Марченко М. Н. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : ТК Велби, Проспект, 2007 – 2007. –
Т. 2: Право. – 2007. – 656 с.
124. Масарик Т. Г. Право і демократія: Вибрані праці / Масарик Т. Г. – К. : Логос, 2007. – 335 с.
125. Матузов Н. И. Актуальные проблемы российской правовой политики / Н. И. Матузов // Государство и право. – 2001. – № 10. – С. 5–12.
126. Матузов Н. И. Теория государства и права : учебник / Н. И. Матузов, А. В. Малько. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юристь, 2003. – 512 с.
127. Мелехин А. В. Теория государства и права : [учебник] / Мелехин А. В. – М. : Маркет ДС, 2007. – 640 с.
128. Методологія правової освіти : навч.-метод. посібник. – К. : Атіна-Н, 2005. – 88 с.
129. Мінченко О. В. Світоглядні засади праворозуміння юристів романо-германської правової системи / О. В. Мінченко // Альманах права. Праворозуміння та правореалізація: від теорії до практики : наук.-практ. юрид. журнал. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2011. – Вип. 2. – С. 116–119.
130. Муравйов В. Гармонізація законодавства як феномен Європейської інтеграції / В. Муравйов // Законотворчість. Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом. – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2005. – Вип. 4. – С. 18–34.
131. Мухаев Р. Т. Теория государства и права : [учебник] / Мухаев Р. Т. – М. : ПРИОР, 2002. – 464 с.
132. Мухаев Р. Т. Теория государства и права : [учебник] / Мухаев Р. Т. – М. : Приор, ИНФРА-М; Изд. дом ООО, 2001. – 464 с.
133. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм / Недбайло П. Е. – М. : Госюриздат, 1960. – 511 с.
134. Нерсесянц В. С. Наш путь к праву. От социализма к цивилизму / Нерсесянц В. С. – М. : Рос. право, 1992. – 350 с.
135. Нерсесянц В. С. Обшая теория права и государства : [учебник] / Нерсесянц В. С. – М. : Изд. группа НОРМА–ИНФРА, 1999. – 552 с.
136. Николина К. В. Теоретичний аналіз співвідношення процедурних та матеріальних норм права / К. В. Николина // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 1. – С. 40–43.
137. Новгородцев П. И. Кризис современного правосознания / Новгородцев П. И. – М. : Типолитография Т-ва И. Н. Кушнарева и К, 1909. – 407 с.
138. Новгородцев П. И. О задачах современной философии права / Новгородцев П. И. – СПб., 1902. – 8 c.
139. О понимании советского права // Советское государство и право. – 1979. – № 7. – С. 56–74.
140. О понимании советского права // Советское государство и право. – 1979. – № 8. – С. 48–77.
141. Оборотов Ю. М. Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Ю. М. Оборотов. – Одеса, 2003. – 38 с.
142. Общая теория государства и права : учебник / [под ред. В. В. Лазарева]. – М. : Юрист, 1996. – 472 с.
143. Общая теория государства и права. Академический курс : в 3 т / [отв. ред. М. Н. Марченко]. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Норма, 2010–2010. –
Т. 3: Государство, право, общество. – 2010. – 712 с.
144. Общая теория государства и права. Академический курс: в 2 т. / [под ред. М. Н. Марченко]. – М. : Зерцало, 1998–1998. –
Т. 2: Теория права. – 1998. – 640 с.
145. Общая теория права и государства : учебник / [под ред. В. В. Лазарева – М. : Юрист, 1999. – 517 с.
146. Общая теория права и государства : учебник / [под ред. В. В. Лазарева]. – М. : Юрист, 1994. – 367 с.
147. Общая теория права : курс лекций / [под ред. В. К. Бабаева – Н. Новгород : ВШ МВД РФ, 1993. – 544 с.
148. Общая теория права : учебник / [под общ. ред. А. С. Пиголкина]. – M. : Изд-во МГЭУ им. H. Э. Баумана, 1998. – 384 с.
149. Общетеоретическая юриспруденция: учебный курс : учебник / [под ред. Ю. Н. Оборотова]. – Одесса : Феникс, 2011. – 436 с.
150. Онищенко Н. Н. Современное правопонимание в контексте истоков, постулатов, основных принципов функционального назначения права / Н. Н. Онищенко // Право Украины. – 2011. – № 1. – С. 264–273.
151. Онищенко Н. Н. Становление и развитие источников советского права на Украине : [монография] / Онищенко Н. Н. – К. : Наукова думка, 1988. – 108 с. – (Ин-т государства и права АН УСРС).
152. Оніщенко Н. М. Ґендерно-правова експертиза як складова правотворчого процесу в Україні / Н. М. Оніщенко, М. О. Томашевська // Порівняльно-правові дослідження : українсько-грецький міжнар. наук. юрид. журнал. – 2006. – № 1. – С. 48–56.
153. Оніщенко Н. М. Дія права як фактор забезпечення мети правового регулювання суспільних відносин / Н. М. Оніщенко // Дія права: інтегративний аспект : монографія / [відп. ред. Н. М. Оніщенко]. – К. : ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2010. – С. 5–41.
154. Оніщенко Н. М. До питання про дію права (теоретико-правові аспекти дослідження) / Н. М. Оніщенко // Судова апеляція. – 2009. – № 1 (14). – С. 11–17.
155. Оніщенко Н. М. Нормотактика як складова державної правової політики / Н. М. Оніщенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012. – № 4 (126). – С. 37–42.
156. Оніщенко Н. М. Правова акультурація / Н. М. Оніщенко, С. О. Сунєгін // Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. Ю. С. Шемшученка]. – [2-е вид., перероб. і доп.]. – К. : ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2012. – С. 709.
157. Оніщенко Н. М. Правова система соціальної держави: сутнісні характеристики / Н. М. Оніщенко // Правова система України в умовах сучасних національних та міжнародних тенденцій розбудови державності : монографія / [за заг. ред. Ю. Л. Бошицького]. – К. : Вид-во «Кондор», 2012.